Чугуїв: місто на правому березі Сіверського Дінця, яке варто побачити на власні очі
Чугуїв — це невелике місто за двадцять кілометрів від Харкова, яке лежить на правому березі Сіверського Дінця і з високої гори в центрі відкриває багатокілометрову панораму лісів, сіл і доріг. Тут збереглися будинки військових поселенців початку XIX століття, працює художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна, а в сусідньому Есхарі стоїть потужна теплова електростанція, біля якої тренуються веслувальники аж до перших морозів. Місто компактне, пішохідне, і за один день можна встигнути і оглянути історичну забудову, і доїхати до соснового бору в урочищі «Фігуровка». Далі — про те, звідки пішла назва, чому Чугуїв майже чотири століття був військовим містечком і що тут залишилося від тих часів.
Якщо ви плануєте поїздку з Харкова або думаєте, чи варто заїхати сюди по дорозі до Ізюма чи Куп’янська, цей матеріал допоможе скласти маршрут і зрозуміти, на що реально звертати увагу. Тут немає гучних туристичних пафосів і «найкращих у Європі» рейтингів — тільки конкретні адреси, дати і практичні речі, які стануть у пригоді і мандрівникам, і тим, хто цікавиться історією Слобожанщини.
Звідки взялася назва і коли насправді виникло місто
Перші писемні згадки про Чугуїв у московських документах датуються ще часом царя Федора Івановича (1557–1598 рр.) — тоді згадується «Чюгуєво городище на Дінці» без жодних пояснень щодо походження назви. Походження самого слова достеменно невідоме, і це одна з тих історій, де кожна версія має своїх прихильників. Найімовірнішою вважається тюркська етимологія: місцевість століттями належала до зони розселення хозарів, печенігів, половців, монголів і кримців, тож слово могло прийти з їхніх мов ще до появи слов’янського населення.
Існує і красива легенда, яка побутує з XVIII століття: нібито назва пішла від тюркського «чуга» — вузького каптана з короткими рукавами. За цією версією, у 1696 році в сусідній слободі Осинівка оселилися калмики, які носили такий одяг, і місцеві почали говорити: «Тут живуть люди, які носять чугу». Ця легенда навіть потрапила на історичний герб міста. Проблема в тому, що сама назва «Чугуїв» з’явилася мінімум за сторіччя до приходу калмиків у ці місця, тож це скоріше красива притча, ніж справжня історія. У радянські часи місто навіть спробували перейменувати на Фрунзе, але назва не прижилася і дуже швидко повернули історичну.
Археологічні розкопки 1996, 2005–2007 та 2009 років показали, що на пам’ятці відсутні передбачувані раніше шари скіфського, ранньослов’янського і давньоруського часу. Зате є городище VIII–IX століть, пов’язане з ранньосередньовічною Салтівською археологічною культурою, яка представляла Хозарський каганат. Тобто землі тут були залюднені значно раніше, ніж з’явилася козацька фортеця. Але офіційною датою заснування Чугуєва вважається 10 серпня 1638 року — день, коли московський цар Михайло Федорович видав грамоту на поселення і побудову фортеці на Чугуєвому городищі.
Заснування фортеці і перші мешканці
У 1638 році в долині Сіверського Дінця з’явилися загони бунтівних запорізьких козаків на чолі з гетьманом Яковом Остряницею. Після поразки під Жовнином вони шукали прихистку від польських військ і потребували землі для нового життя. Московський цар, який сам потребував захисту південних земель від поляків і кримців, погодився прийняти втікачів і видав грамоту на поселення та побудову фортеці. Для прискорення робіт до Чугуєва направили московських служивих людей, і фортецю звели за типовим планом московських оборонних споруд на залишках середньовічних укріплень.
Серед перших поселенців, за переписом, були сам гетьман Яків Остряниця з сином, осавул, писар, десять сотників, двадцять п’ятдесятників, 102 десятники, 887 козаків, два попи білоруських та дванадцять дітей боярських кормових. З ними прийшли дружини й діти, точна кількість яких невідома. Чугуїв відразу став поліетнічним поселенням: за кілька років сюди переселили ще чотири сотні стрільців і козаків, а в 1696 році — півтори тисячі калмиків. Тривалий час мешканців міста навіть називали «зведенцями» — людьми, прибулими з різних місць. Тут також зоставалися полонені вихідці з Пруссії під час Семилітньої війни і каторжники. Поблизу міста розбили «царів виноградний сад» на п’яти тисячах десятинах землі, організували мисливські угіддя, вирощували шовковицю — найтонший шовк із чугуївських коконів поставляли до царського двору.
Майже чотири століття військового містечка
Із 1780 року Чугуїв — місто, а з 1817 по 1857 роки — один із центрів військових поселень. Саме на цей період припало перетворення з козацької слободи на регулярне містечко з прямими вулицями і типовою забудовою. Виноградники, яблуневі та вишневі сади вирубували, мазанки під солом’яною стріхою зносили, а на їхньому місці на Дворянській вулиці зводили офіцерські особняки, склади і школу кантоністів. На вулицях Солдатській, Миколаївській і Микитівській виростали одноповерхові кам’яні будиночки військових поселян з трьома вікнами на вулицю і трикутним фронтоном — настільки подібні, що за спогадами Іллі Рєпіна, навіть голуби часто помилялися двором.
Будиночки з’єднувалися між собою цегляними мурами, внизу мали ніші, які могли використовуватися як бійниці — кожен окремо був пунктом оборони. Завдяки цій забудові центральна площа міста стала своєрідним музеєм історичної архітектури просто неба. Збереглися міцні військові й цивільні споруди того часу, і саме в одному з таких лінійних будиночків, де жили Рєпіни, у 1969 році відкрили художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна. У музеї експонують роботи великого художника, меморіальні раритети і відновлену вітальню родини. Пам’ятник матері Іллі Юхимовича — Тетяні Степанівні Рєпіній — на її могилі в Чугуєві виконано за ескізами самого майстра.
Чугуївське повстання 1819 року
У 1819 році центральна площа Чугуєва стала місцем жорстокої розправи над мешканцями військових поселень. Підневільність нового життя, зміни господарського побуту і остаточне скасування старих привілеїв чугуївського козацтва призвели до відкритого бунту. Повстанці заявляли про небажання бути військовими поселенцями, вимагали повернути землі, відрізані під час організації поселень, відмовлялися виконувати повинності, нищили ліс і сіно, виганяли вахмістрів. Заворушення охопило територію, де проживало понад 28 тисяч осіб — військові поселення Вовчанська, Змієва, Базалівки, Гракова, Печеніг — і загрожувало перекинутися на інші губернії Росії.
Урядові війська придушили заколот: заарештували 2 003 учасники, у тому числі офіцерів, 275 осіб підпали під смертну кару, дванадцять тисяч отримали удари шпіцрутенами. Карними акціями керував особисто Олексій Аракчеєв. Зараз про ті події нагадують меморіальні таблиці й експозиції місцевого краєзнавчого музею, а сам факт повстання займає чільне місце в історії Слобожанщини як приклад масштабного соціального протесту в умовах аракчеєвщини. Це один із тих епізодів, без якого не зрозуміти, чому Чугуїв так довго залишався «військовим» — і в архітектурі, і в характері мешканців.
Чим живе Чугуїв сьогодні: населення, промисловість, маршрути
За даними останнього перепису станом на 1 січня 2022 року в Чугуєві мешкало 31 018 осіб. Площа міста — 12,77 км². Станом на лютий 2024 року в місті проживали понад 30 тисяч осіб. Промисловість представлена заводами паливної апаратури, ремонтним заводом, дослідним заводом точного устаткування та іншими підприємствами, багато з яких мають радянське коріння, але поступово переорієнтовуються на цивільну продукцію. Через місто пролягають автошляхи М03/E40, Т-2111 і Н-26, а також залізниця зі станцією Чугуїв — звідси зручно добиратися як до Харкова, так і в бік Ізюма чи Куп’янська.
| Показник | Значення | Джерело / примітка |
|---|---|---|
| Населення (01.01.2022) | 31 018 осіб | Державна служба статистики |
| Населення (лютий 2024) | понад 30 000 осіб | Оцінка міськради |
| Площа території | 12,77 км² | Дані міськради |
| Відстань до Харкова | 20 км | Автошлях М03 |
| Відстань до Кочетка (вгору за течією) | 2 км | Правий берег Сіверського Дінця |
| Відстань до Есхара (вниз за течією) | 4 км | Правий берег Сіверського Дінця |
Географічно місто оточене типовими для Слобожанщини ландшафтами: глибокі яри, соснові ліси і спокійна річка. Саме глибина ярів дозволила в XVII столітті спорудити тут неприступну фортецю, а зараз ці яри — природні оглядові майданчики і місця для піших прогулянок. Місцева пересихаюча річка Чугівка, права притока Сіверського Дінця, тече через саме місто і впадає в Донець нижче за течією. На протилежному березі розташовані селище Малинівка і село Клугино-Башкирівка.
Поблизу Чугуєва: Есхар, «Фігуровка» і бази відпочинку
За чотири километри вниз за течією від Чугуєва розташоване селище Есхар, біля якого стоїть потужна теплова електростанція «Есхар» — улюблене місце відпочинку харків’ян і спортсменів. На теплій воді місцевої затоки веслувальники тренуються аж до настання морозів, тож у вихідні сюди приїздять не заради самої станції, а заради води, яка не замерзає навіть у сильні холоди. Поруч є обладнані пляжі і спортивні бази.
У урочищі «Фігуровка» неподалік Чугуєва побудовано багато баз відпочинку. Серед них — спортивно-оздоровчий табір «Політехнік» Національного технічного університету «ХПІ», куди студенти і викладачі приїздять десятиліттями. Густий нескінченний сосновий ліс, чисте повітря, тиша і спокійна річка приваблюють не одне покоління. Якщо ви плануєте приїхати влітку — бронюйте «Політехнік» або сусідні бази заздалегідь: у липні-серпні місць зазвичай немає.
Прогулянковий маршрут по місту на один день
Якщо ви приїхали в Чугуїв вперше і маєте в запасі один день, зручно почати з високої гори в центрі міста — звідти видно історичну забудову, Сіверський Донець і ліси на обрії. Далі варто пройтися по Дворянській вулиці, де збереглися офіцерські особняки початку XIX століття, зайти в художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна і поставити свічку на могилі його матері на місцевому цвинтарі. Після обіду — вирушайте пішки або на автобусі в Есхар, погуляти вздовж затоки, а ввечері — повертайтеся в Чугуїв, щоб побачити місто у вечірньому підсвічуванні.
Нижче — простий покроковий план на сім годин, який легко скоротити або розтягнути залежно від сезону і погоди.
Крок 1. Прибуття і оглядова гора (8:00–9:00, безкоштовно)
Залізнична станція Чугуїв і автостанція розташовані поруч, тоді як з Харкова сюди зручно доїхати маршруткою або електричкою. Підніміться на високу гору в центрі міста — з неї відкривається панорама, заради якої сюди приїздять фотографи. Це найкращий спосіб скласти перше враження про місто і зрозуміти його планування. Зайвих витрат цей пункт не потребує — тільки зручне взуття, бо стежки стрімкі.
Крок 2. Дворянська вулиця і музей Рєпіна (9:00–11:00, ~80 грн)
Прогуляйтеся по Дворянській вулиці, де збереглася забудова часів військових поселень. Зайдіть у художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна, відкритий у 1969 році до 125-річчя від дня народження художника. Тут виставлені його роботи і меморіальні раритети, відновлена вітальня родини Рєпіних. Експозиція невелика, але дає чесне уявлення про те, як жили військові поселяни Чугуєва. Білет коштує близько 80 грн, для пільговиків і школярів — безкоштовно або зі знижкою.
Крок 3. Кав’ярня на центральній площі (11:00–11:30, 80–120 грн)
На центральній площі працює кілька кав’ярень і невеликих пекарень. Тут варто зробити паузу на каву і пончик — типовий сніданок мешканців. Ціни в межах 80–120 грн, порції щедрі. Якщо подорожуєте з дітьми, зверніть увагу на місцеве морозиво — його роблять у сусідньому селі за старовинним рецептом.
Крок 4. Поїздка в Есхар (12:00–14:00, проїзд ~30 грн)
З центру Чугуєва в Есхар ходять маршрутки і таксі. Відстань — близько чотирьох кілометрів, дорога займає 10–15 хвилин. На місці — прогулянка вздовж затоки теплої води від електростанції «Есхар», фото вежу і труб, обід у придорожньому кафе (середня ціна комплексного обіду — 150–200 грн). Влітку тут можна купатися, взимку — милуватися парою над водою.
Крок 5. Могила Тетяни Рєпіної і цвинтар (14:30–15:30, безкоштовно)
Поверніться в Чугуїв і заїдьте на місцевий цвинтар, де похована мати Іллі Рєпіна. Пам’ятник виконано за ескізами самого художника і виглядає скромно, але дуже виразно. Поруч є могили інших відомих чугуївців. Це тихе місце, яке нагадує, що за кожним ім’ям у підручниках стоїть реальна родина зі своєю історією.
Крок 6. Урочище «Фігуровка» і ліс (16:00–18:00, проїзд 100–150 грн)
Завершіть день у урочищі «Фігуровка» — це масив соснового лісу з базами відпочинку на околиці. Сюди можна доїхати автобусом або таксі. Пройдіться стежками, подихайте хвоєю, зробіть кілька світлин на тлі сосен. Якщо є час і настрій, заночуйте в одному з котеджів «Політехніка» або сусідніх баз — ціни стартують від 800 грн за двомісний номер.
Крок 7. Вечеря і повернення (18:30–20:00, 150–250 грн)
На вечерю варто повернутися в центр і пообідати у закладі з місцевою кухнею. Тут готують борщ із квасолею за старовинним рецептом, смажену рибу з Дінця і домашні пиріжки. Після вечері — зворотний потяг або маршрутка до Харкова. Плануйте дорогу із запасом: останні рейси ввечері ходять рідко, особливо в будні.
| Година | Локація | Бюджет | Що взяти |
|---|---|---|---|
| 8:00–9:00 | Оглядова гора | 0 грн | Зручне взуття |
| 9:00–11:00 | Музей Рєпіна | ~80 грн | Документи |
| 11:00–11:30 | Кав’ярня | 80–120 грн | Готівка |
| 12:00–14:00 | Есхар і затока | ~200 грн | Купальник (влітку) |
| 14:30–15:30 | Цвинтар і могила Рєпіної | 0 грн | Сумка, вода |
| 16:00–18:00 | «Фігуровка», ліс | 100–150 грн | Репелент, світлина |
| 18:30–20:00 | Вечеря і дорога | 150–250 грн | Квитки назад |
Загальний бюджет дня без ночівлі — у межах 700–900 грн на одну особу. Якщо додати ніч у котеджі — плюс 800–1500 грн залежно від сезону і рівня комфорту.
Як дістатися і коли краще приїжджати
Найзручніше добиратися з Харкова: маршрутки відправляються з автостанції на проспекті Гагаріна, електрички — із залізничного вокзалу. Дорога займає від 30 хвилин до години. На автомобілі зручно їхати трасою М03/E40 — виїзд із Харкова на схід, орієнтуватися на вказівники «Чугуїв». Через місто також пролягають автошляхи Т-2111 і Н-26 і залізниця зі станцією Чугуїв, тож сюди реально заїхати і по дорозі в бік Ізюма чи навіть далі.
Найкращий час для поїздки — кінець весни і початок осені, коли вже тепло, але ще не спекотно. Влітку тут багато відпочивальників на Есхарі, тож бронюйте житло заздалегідь. Взимку місто виглядає затишно, але частина баз відпочинку зачиняється, тож орієнтуйтеся на приватні котеджі. Якщо плануєте відвідати музей Рєпіна — уточніть графік роботи наперед: у понеділок він часто зачинений.
Чому Чугуїв важливий для розуміння Слобожанщини
Чугуїв — не найбільше і не найгучніше місто Харківщини, але саме в його історії відбилися всі ключові процеси, які формували Слобожанщину: від козацьких вільностей XVII століття до жорсткої муштри військових поселень і спроб модернізації в XIX столітті. Тут народився або провів дитинство Ілля Рєпін, чиї полотна стали візуальним кодом цілої епохи. Тут збереглася рідкісна для України забудова часів аракчеєвщини, якої майже не залишилося в інших містах. І саме тут Сіверський Донець, типова словожанська річка з повільною течією і піщаними берегами, зберігає свій первісний характер, незважаючи на століття господарювання.
Місто стоїть на перетині кількох історичних шарів: давнього Хозарського городища, козацької фортеці, регулярного плану військових поселень і радянської промислової забудови. У цьому сенсі Чугуїв — своєрідна «машина часу», де за один день можна побачити різні епохи, не виїжджаючи за межі однієї громади. Саме тому сюди варто приїхати не заради «пам’яток», а заради відчуття зв’язку між століттями.
Міфи і помилки, які варто знати
Про Чугуїв побутує чимало спрощень, які повторюють навіть у путівниках. Нижче — три найпоширеніші, з якими стикаєшся, коли починаєш розбиратися в темі.
- «Назва пішла від калмицького одягу». Красива легенда, яка навіть потрапила на герб, але хронологічно не витримує критики: назва «Чугуїв» зафіксована в документах як мінімум за сторіччя до появи калмиків у цих місцях.
- «Чугуїв заснували запорізькі козаки». У 1638 році тут оселилися загони Якова Остряниці, але саме місто з’явилося за грамотою московського царя Михайла Федоровича, і формально Чугуїв спочатку був царською фортецею, а не вільною козацькою слободою.
- «Тут нічого не збереглося, крім музею Рєпіна». Насправді збереглася цілісна забудова Дворянської, Солдатської, Миколаївської і Микитівської вулиць, де будиночки зведені за типовим планом військових поселень і з’єднані цегляними мурами.
Усі ці «міфи» не означають, що місто менш цікаве — навпаки, вони показують, що історія тут складніша за популярні оповідки. І саме ця складність робить Чугуїв вартим уваги.
Цікаві факти, які зазвичай не потрапляють у путівники
- На початку XX століття чугуївські фаетони та коляски вважалися одними з найкращих у регіоні — їх купували навіть до столиць.
- Мед із державних пасік поблизу міста поставляли до царського двору разом із найтоншим шовком із місцевих коконів.
- Художньо-меморіальний музей Рєпіна відкрили в 1969 році під час святкування 125-річчя від дня народження майстра.
- На теплій воді затоки «Есхар» веслувальники тренуються до настання морозів — саме тому сюди приїздять тренери з усієї Харківщини.
- Більшість будиночків лінійної забудови XIX століття мали у дворах цегляні мури з бійницями — кожен двір був окремим оборонним пунктом.
Деякі з цих фактів вже згадані вище, але саме в такому «списку» вони запам’ятовуються найкраще, якщо ви подорожуєте з дітьми або плануєте тематичну екскурсію.
Часті запитання (FAQ)
Чи безпечно зараз їхати в Чугуїв?
Перед поїздкою обов’язково перевірте актуальну ситуацію з безпекою в Харківській області. Місто розташоване за 20 км від обласного центру, але близькість до зони бойових дій вимагає уваги до офіційних повідомлень. У разі сумнівів — уточніть статус у міськраді або в знайомих, які мешкають у регіоні.
Скільки часу потрібно, щоб оглянути Чугуїв?
На основні пам’ятки та околиці вистачить одного повного дня. Якщо додати урочище «Фігуровка» і нічівлю в лісі — закладайте два дні. Більшість туристів встигають головне за 6–8 годин.
Чи працює музей Рєпіна під час війни?
Графік роботи музею змінюється залежно від безпекової ситуації. Перед поїздкою зателефонуйте в музей або перевірте його сторінки в соцмережах. У будні експозиція може бути зачинена, у вихідні — працює з 10:00 до 17:00.
Чи можна доїхати до Чугуєва громадським транспортом?
Так, з Харкова сюди регулярно ходять маршрутки від автостанції на проспекті Гагаріна та електрички від залізничного вокзалу. Дорога займає від 30 хвилин до години залежно від типу транспорту.
Що подивитися в Чугуєві з дітьми?
Для дітей цікаві прогулянка Есхарською затокою, поїздка в сосновий ліс «Фігуровка», відвідини музею Рєпіна і підйом на оглядову гору. У теплу пору року можна купатися в Есхарі та влаштовувати пікніки на березі.
Чим відрізняється Чугуїв від інших міст Харківщини?
Насамперед — збереженою лінійною забудовою часів військових поселень і тісним зв’язком із біографією Іллі Рєпіна. Більшість інших міст області не мають настільки цілісного архітектурного ансамблю початку XIX століття.
Коли місто засноване офіційно?
Офіційною датою заснування Чугуєва вважається 10 серпня 1638 року — день, коли московський цар Михайло Федорович видав грамоту на поселення і побудову фортеці. Але археологічні знахідки свідчать, що люди жили тут ще в VIII–IX століттях.
Чи варто їхати в Чугуїв узимку?
Взимку місто виглядає затишно, працюють кав’ярні, а сосни «Фігуровки» вкриваються снігом. Але частина баз відпочинку зачиняється, тож нічліг потрібно бронювати завчасно. Музей Рєпіна працює за скороченим графіком.
Що привезти з Чугуєва на згадку?
Із місцевих сувенірів — мед із чугуївських пасік, вироби з лози, невеликі іконки з місцевого храму, листівки із зображенням музею Рєпіна. У крамницях на центральній площі продають чай з травами, зібраними в околицях Есхара.
Чи є в місті готелі?
У самому Чугуєві працює кілька невеликих готелів і хостелів, але більшість туристів ночують у котеджах «Політехніка» і на базах урочища «Фігуровка». Бронювати варто заздалегідь, особливо на літні вихідні.
Чугуїв — місто, яке не вміщується в один день, але встигає залишити враження, якщо поставитися до нього уважно. Сюди варто приїхати не заради «пам’яток за списком», а заради відчуття, як різні епохи накладаються одна на одну на мапі площею менш як 13 квадратних кілометрів. Якщо ви плануєте поїздку, почніть із залізничного вокзалу або маршрутки з Харкова, перевірте графік музею Рєпіна і закладіть хоча б годину на оглядову гору — саме з неї найкраще видно, чому це місто варте того, щоб сюди повертатися.
Читайте також
Залишити відповідь